Історія та фото: Михайло Луцький
Ілюстрація: #ВеронікаКотик
//
У перші тижні повномасштабної війни в Києві почалися проблеми з ліками: багато аптек не працювало, запаси в людей стрімко закінчувалися. Дефіцит торкнувся майже всіх ліків. Особливо він позначився на людях, котрі залежать від інсуліну, розчинів для гемодіалізу та психотропних препаратів — придбати ці медикаменти стало вкрай важко.
Михайло та Інна, їхні друзі з Чорткова та Київської школи економіки організувалися, аби розв'язувати цю проблему. Вони почали закуповувати ліки в Чорткові, місті у Тернопільській області на заході України, де на той час їх було вдосталь, і потягом відправляли допомогу до Києва. Це був найшвидший та найнадійніший спосіб передачі вантажів.Пакунки зустрічали місцеві волонтери та передавали ліки тим, хто потребував: цивільним, лікарням, ЗСУ чи ТрО.
Однією передачею Михайло та Інна з друзями-волонтерами відправляли до 20 коробок з медикаментами. Суттєво допомагала в цьому процесі Чортківська міська рада, адже дозволила направляти у потрібні точки ліки, що надходили з-за кордону як гуманітарна допомога.
Коли дефіцит у Києві зменшився, Михайло з командою Київської школи економіки взялися за турнікети — медичні джгути для тимчасової зупинки кровотечі, що рятують багато життів бійців і волонтерів на фронті.Вони з командою збирають кошти, закупляють турнікети за кордоном і доставляють тим, хто потребує. Якість турнікетів критично важлива – якщо у процесі накладення він порветься, людина може померти від втрати крові. Тому команда завжди перевіряє сертифікати турнікетів і купує лише перевірені продукти. Зібраних ними коштів вистачило на закупівлю та передачу уже понад 2000 турнікетів.
Comments