Ілюстрація: #ІлляУгнівенко
//
Здатність до самоорганізації — одна з безперечно сильних якостей українців. У кризові моменти об’єднання на місцях стають дуже ефективними й можуть розв'язувати нагальні проблеми значно швидше, аніж великі організації чи центральна влада. Тому в більшості районів і міст від перших днів повномасштабного вторгнення Росії до України з’явилися локальні волонтерські ініціативи.
Їхня важлива риса — це змога швидко переформатовуватися й змінювати свою діяльність відповідно до ситуації. Наприклад, коли Київ був частково оточений російськими військовими, громадський транспорт не працював, а в магазинах і аптеках виник дефіцит товарів, волонтери допомагали вразливим категоріям населення з продуктами та ліками. Також вони приймали гуманітарну допомогу з заходу України та закордону, сортували та розподіляли її за призначенням. На місцевих волонтерських ініціативах часто трималося забезпечення територіальної оборони всім необхідним.
Коли ж ЗСУ звільнили Київську область від окупантів, місцеві волонтери адаптувалися до нових потреб українців. Це і проведення занять із тактичної медицини для цивільного населення, і плетіння маскувальних сіток для фронту, і збір коштів на армію, і допомога деокупованим територіям. Невеликі спільноти самі можуть визначати напрямок своєї роботи орієнтуючись на конкретні запити суспільства та військових.
Для людей під час війни виявляється надзвичайно важливим гуртуватися й діяти спільно. Адже волонтерство на місцях дозволяє не лише робити корисні справи, а й знаходити підтримку у важкі часи. Тож багато таких спільнот проводять благодійні ярмарки й толоки, організовують концерти, стендап-виступи та лекції.
Комментарии